І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває.
Тільки я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає -
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають, -
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають.;:
А що вродить? Побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродивії
Подивіться на рай тихий,
На свою країну!
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра;
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилилисьі
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв;
І сонця правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою,
Дідами крадене добро,
Тоді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!
Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чула б у бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люди.
Настане суд, заговорять
І Дніпро і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... І не буде
Кому помагати:
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! Образ божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тільки, щоб панувать...
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засудять, - і премудрих
Немудрі одурять!
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
- І ми - не ми, і я - не я!
І все те бачив, і все знаю:
Нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тільки я!
Та куций німець узлуватий,
А більш нікого!.. - Добре, брате,
Що ж ти такеє?
- Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм. -
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: - Ви моголи. -
- Моголи! моголи! -
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: - Ви слав'яни.
- Слав'яни! слав'яни!
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
І Коллара читаєте
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка,
І в слав'янофіли
Так і претесь... І всі мови
Слав'янського люду -
Всі знаєте. А своєї
Дастьбі... Колись будем
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже.
Отоді ми заходимось!
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люди,
А гвалту! а крику!
- І гармонія, і сила:
Музика та й годі!
А історія!.. Поема
Вольного народа!
Що ті римляни убогі!
Чорт зна що - не Брутиі
У нас Брути! і Коклеси!
Плавні, незабуті!
( У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась! -
Кров'ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже Історія переходу на українську мову від Андрія Кіма:
Мій батько — кореєць, мати — українка. Я народився у місті Амвросіївка, яке зараз перебуває не під контролем України. Прожив там 16 років і з сім’єю переїхав до Києва. Українську чув постійно, у мене мама говорить рідною, прабабу з прадідом я теж пам’ятаю виключно українською. У школі ми також вчили українську, але для повноцінного спілкування не вистачало мовного середовища.
Всерйоз я зайнявся цим питанням, коли зустрівся зі своєю дружиною Мирославою на курсах англійської мови, 7 років тому. Вона спілкується тільки українською, у неї красива жива мова, без суржику та русизмів. Вона казала: говори, як тобі зручно, але я тоді для себе все твердо вирішив. Зараз вдома з дружиною та донькою ми говоримо тільки українською. Навіть мій батько, який не вчив українську і не вміє писати, все одно намагається говорити українською.
Мені дуже подобається український кінодубляж. Це почалося з серіалу «Альф». Я тоді ще жив в Донецькій області. Там дуже «смачні» фрази, досі пам’ятаю вислів «котяче їдло». Комедії з українським перекладом для мене смішніші та легші, ефектніше сприймаються.
За останні три-чотири роки я частіше чую українську мову. Її стало більше на радіо, телебаченні, у ЗМІ. З’явилися люди, які спілкуються лише українською. Наприклад, коли до них звертаються російською, вони все одно відповідають рідною. Я знаю людей, які принципово віддають дітей в україномовні садочки, розмовляючи при цьому російською. Діти часто при цьому повертаються додому і звертаються до батьків українською і це працює, як приклад.
Люди чомусь вважають, що вивчати треба тільки іноземну, але рідна мова також потребує постійного вивчення та практики. Є мотивація «я хочу спілкуватися українською», але багато хто не готовий докладати до цього зусиль. Процес триває, головне не зупинятися.
#ПереходьНаУкраїнську
